Ми так радіємо п’ятниці, бо наперед смакуємо прихід вихідних, складаємо плани... І не замислюємося, що так було не завжди. За часів царизму в Україні кріпаків гнали на панщину сім днів на тиждень, і тільки 5 травня 1797 року російський цар Павло І заборонив поміщикам змушувати селян працювати у неділю. Бо в цей день усі обов’язково мали відвідувати церкву.
Та радянське безбожжя відкоригувало календар. 27 серпня 1929 року у СРСР зник єдиний для всіх «червоний день календаря». У країні було скасовано семиденний тиждень, замість нього впроваджено п’ятиденку- «непрерывку»: на 5 робочих днів припадав один вихідний. Замість єдиного вихідного дня у неділю (щоб менше по церквах вешталися) було запроваджено «плаваючий» — кому який день випаде. А ще ж робочі суботники вигадали, недільники...
6 червня 1940 року (за рік до початку війни з Німеччиною) указом Президії Верховної Ради СРСР у країні було скасовано відпустки, запроваджено восьмигодинний робочий день, семиденний робочий тиждень (знову без вихідних!) і кримінальну відповідальність за запізнення на роботу більш як на 21 хвилину!
Про перший за п’ять років вихідний день — 10 травня — радіо оголосило увечері 9 травня 1945 року. І тільки 7 березня 1967-го у СРСР постановою ЦК КПРС робітників перевели на 5-денний робочий тиждень із двома неробочими днями.
Запоріжжя.
