Головним продуктом у продовольчому кошику традиційно вважається хліб. Мені до вподоби висівковий. Ніколи не звертав увагу на етикетку під прозорою плівкою, але сьогодні взяв лупу й уважно придивився, що там написано. Одразу зробив неприємне відкриття...
Виявляється, термін придатності щойно зробленої покупки вичерпався півтори доби тому. Для мого сорту хліба він становить 36 годин. Але як здогадатися, що вони минули, якщо буханець з висівками майже не черствіє?
Тому одразу даю першу пораду: купуючи хліб, беріть разом із грошима до магазину ще й збільшувальне скло. Виробники друкують інформацію для споживачів таким дрібнесеньким шрифтом, що неозброєним оком її не прочитаєш.
Хліб на Сумщині сьогодні випікають зо три десятки підприємств. Чотири з них належать до системи облспоживспілки — це хлібзаводи у Буринському, Роменському, Краснопільському і Середино-Будському районах.
— Цього року наші підприємства ціни на хліб ще не підвищували, — каже перший заступник голови правління Сумської облспоживспілки Микола Грінченко. — На жаль, з наступного року на цей крок доведеться піти. І річ не лише в дорогому газі і в тому, що з 1 січня удвічі збільшується мінімальна зарплата. Протягом жовтня щотижня на 5 копійок підвищувались ціни на борошно — головний сировинний компонент у виробництві хліба. За місяць борошно подорожчало на 25 копійок за кілограм.
Підприємства облспоживспілки виготовляють 7—8 тонн хліба на добу. Якість головного продукту, каже М. Грінченко, залежить передусім від борошна, з якого його випікають. А також від ретельного дотримання технологічних вимог. Щодо всіляких «Е» — емульгаторів, консервантів, барвників та стабілізаторів — їх, за словами М. Грінченка, хлібзаводи облспоживспілки не використовують. Продукція, яку тут виготовляють, досі мало відрізняється від тієї, яку сумчани купували ще за часів СРСР. Це швидше добре, ніж погано, бо краще їсти перевірене десятиліттями, ніж придумане з метою отримання максимальної вигоди. Таку консервативну думку мають чимало мешканців області, саме тому й віддають перевагу перевіреним сортам. У Середино-Будському районі підприємство облспоживспілки випікає хліб на дровах, і його розкуповують ще гарячим.
Раніше якість головного продукту перевіряла спеціальна хлібна інспекція, потім її перевели до складу сільськогосподарської інспекції, потім — ще кудись, і станом на сьогодні, можна сказати, цього не робить ніхто. У головному управлінні Держпродспоживслужби на Сумщині й досі триває процес реорганізації, і там повідомили: цьогоріч якість хліба перевіряли лише раз. Покупець придбав у супермаркеті буханець і виявив у ньому картопляну паличку, через це й поскаржився до Держпродспоживслужби. Спочатку міні-пекарню хотіли через суд закрити, але там виконали припис перевіряльників, і реалізація випічки власного виробництва у супермаркеті триває.
Картопляна паличка — це найстрашніше, що можна знайти у хлібі. Якщо буханець виявиться всередині вогким, липким і матиме невластивий хлібу неприємний запах — негайно викиньте його у сміття, бо це ознаки того, що він уражений картопляною паличкою. Таким продуктом можна серйозно отруїтися і навіть не вижити після цього. Ним заборонено годувати навіть тварин! Інші неприємності, котрі можуть причаїтися у хлібі — надмір «хімії» та наявність плісняви. Запліснявілий хліб також вживати не можна, бо деякі види грибків вважаються канцерогенами. А щодо «хімії», то ретельно читайте мікрошрифт на етикетці, де вказано всі використані інгредієнти.
Деякі виробники вигадали маркетинговий хід: пишуть, що їхній хліб випечено без застосування дріжджів. Вважається, що дріжджі продукують шкоду, але запам’ятайте раз і назавжди: хліба без них не буває! Бо якщо пекарі обійшлися без дріжджів — отже, вони використали закваску, а це одне й те саме. Крім того, хліб випікається за температури 200—250 градусів, а за такої «спеки» гинуть будь-які дріжджові культури. Тому весь готовий хліб де-факто бездріжджовий, і це слово на етикетці не варте тих грошей, яких за нього просять.
Найбільше хліба в області випікає Сумський хлібзавод — майже 70 тонн на добу. Це половина потреби обласного центру, решту забезпечують дистриб’ютори інших підприємств та міні-пекарні супермаркетів. Продукція підприємства продається під торговельною маркою «Сумська паляниця». Що більше хлібзавод, то менше він зацікавлений у тому, щоб проколотися з якістю. Тому наступна порада: купуйте хлібобулочні вироби перевірених виробників та сортів. Але на якій буханці чи батоні ви б не зупинили свій вибір, поради також не будуть для вас зайвими. Тож, вирушаючи до хлібного магазину чи спеціалізованого відділу, пам’ятайте:
найкорисніші сорти чорного хліба виготовляють із житнього борошна. До нього можуть додавати і пшеничне, але що менше його, то краще;
до рецептур традиційних сортів не додають жодних «поліпшувачів». Наявність значної кількості інгредієнтів у буханці має вас насторожити;
буханець не повинен мати однорідний колір. Верхня його частина повинна бути темнішою, більш присмаженою;
якісний хліб (окрім житніх сортів) відрізняється хрусткою скоринкою, причому хрускіт має бути дзвінким;
скоринка має не відлущуватись, а відриватися разом із м’якушем;
незапакований хліб зберігається 24—36 годин, запакований у плівку — до трьох діб. Але найкраще купувати стільки хліба, щоб можна було його з’їсти протягом доби;
не зберігайте хліб у холодильнику;
не зберігайте його у целофановому пакеті чи під плівкою, бо там конденсується волога, а це сприятливе середовище для росту грибків;
зберігайте хлібопродукти у паперових пакетах, торбинках із натуральних тканин або у дерев’яних хлібницях, які «дихають»;
добова норма хліба для дорослої людини — 200—300 грамів.
Сумська область.
Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.
