Керівник волонтерського батальйону «Допомога армії — Рівне» Вікторія Шинкаренко (на знімку) останній місяць провела на передовій, доставляючи туди авто, техніку, одяг і продукти.
— Давно нічого не писала про поїздки на схід — не було часу: останній місяць постійно перебувала в зоні АТО, підвозила допомогу, спілкувалася з нашими бійцями на самих крайніх блокпостах. Втім, остання поїздка в Станицю Луганську була найбільш емоційною. Вночі — мінус 28 градусів. Доки їхали, пальне замерзало на ходу. Везли «швидку» для евакуації поранених з поля бою в 17-ту танкову бригаду, реанімобілей там немає. Є лише одна «таблетка» з батальйону «Чернігів», але вона не обладнана як «швидка» — це, по суті, звичайний бус із ношами, який не завжди заводиться. Тому наше авто танкісти дуже чекали.
Заїхали до хлопців з Нацгвардії. Саме тих, кого мали по ротації замінити їхні побратими, які потрапили в страшне ДТП біля Артемівська. Розвезли різдвяні подарунки на дальні блокпости, як завжди найбільше раділи дитячим малюнкам, прапору і цигаркам.
Ми переночували, а зранку почалося пекло. При передислокації нацгвардійці потрапили під обстріл, на підмогу під’їхали наші танки, з боку Луганська «сепари» теж підтягнули танки... Хлопці відбивалися майже чотири години. Вони — молодці!
Мені ж довелося згадати все про те, як зупинити кровотечу, обробити рану, поставити катетер, що вколоти... Цього навчала група рівненських волонтерів-медиків батальйону «ДАР». Консультувалася телефоном з нашим керівником медичного напряму Юрієм Поліщуком. Переконалася, що тут бракує усього того, що входить до сучасної аптечки НАТО.
Записав Юрій ДЮГ.
Рівне.
Фото надане автором.
