Звіт Східного комітету німецької економіки, в якому представлено аналіз стану української економіки, не тільки показує зростання уже з 2016 року, а й прогнозує її подальше піднесення. Для пересічних українських громадян це означає поліпшення їхнього повсякденного життя. Натомість населення України, як ніколи, відчуває його погіршення: у рази підвищилася вартість комунальних послуг, енергоносіїв, а ціни на товари повсякденного попиту сягнули абсурдних позначок. Як це поєднується із заявленими Комітетом показниками економічного зростання? Про це та про інше розмова з експертом Німецької групи радників при уряді України Робертом КІРХНЕРОМ (на знімку).
-- Німецькі фахівці стверджують у своїх розрахунках, що спостерігають зростання української економіки і прогнозують її подальше піднесення. Водночас їхні українські колеги не сповнені великого оптимізму щодо цього. Ваш погляд на проблему?
-- Зростання економіки сягнуло 2,3 відсотка -- це факт. Зокрема, добре розвивається аграрний сектор. Торговельні показники теж свідчать про зростання. Приміром, німецький експорт в Україну торік збільшився на 18 відсотків. Особливо це стосується інвестиційних товарів, зокрема в аграрному секторі, де після дуже складних 2014--2015 років з їх спадом нині спостерігається зміна напрямку. Щоправда, втрати минулих років ще не компенсовано. Але ситуація змінюється на краще, що дає підстави для оптимізму вже на наступний рік.
-- Цього оптимізму не мають пересічні громадяни України...
-- Так, українські громадяни мали значні навантаження -- через велику інфляцію, знецінення гривні, підвищення комунальних тарифів. Подорожчали також продукти харчування, що є наслідком кризи 2014-2015 рр. Але й тут, я вважаю, кризу подолано: тарифи відповідали покриттю витрат. А зростання цін у наступні роки не очікується, зокрема, на продукти харчування.
Також значно зменшилася інфляційна частка порівняно з 2015-м, коли річний рівень інфляції становив понад 60 відсотків. Зараз він -- приблизно 10 відсотків. Тобто спостерігається стабілізація економіки. Також і обмінний курс нині стабільний. Відтак ми можемо бути хоч і обережно, однак оптимістами.
Ми виходимо з того, що економіка й надалі буде стабілізуватися і зростати, а інфляція знижуватися. Не треба забувати, що комунальні витрати населення хоч і значно підвищилися, але йдеться і про субсидії, котрі також збільшилися. 45 відсотків українських сімей одержують у тій чи іншій формі державну підтримку -- виплату держави як допомогу в подоланні підвищених цін на енергоносії...
-- Комітет пов'язує економічне зростання з реалізацією Угоди про вільну торгівлю з ЄС, але водночас констатує, що в Україні дедалі більше дається взнаки "випадання" російського ринку, котрий вочевидь "випадатиме" дедалі більше. Яка альтернатива тут можлива, тобто як можна закрити таку велику "діру"?
-- Безперечно, дуже складно короткочасно змінювати ринкові течії. Україна -- країна з відкритою народною економікою. Я гадаю, що це навіть певною мірою уже вдалося зробити. Частка Росії як в імпорті, так і експорті останніми роками дуже зменшилась. Що ми спостерігаємо? Частка ЄС, а також, приміром, Азії значно збільшується. Із допомогою Угоди про асоціацію ми маємо, звичайно, нові ринкові можливості у різних галузях. Туди, на величезні ринки ЄС, Україна може постачати свої товари без митних податків або в окремих випадках з митними квотами, але здебільшого без сплати митних податків. І, звичайно, з вартістю робочої сили дешевшого рівня, ніж у Китаї. Тому чимало підприємців мають намір перемістити свій бізнес в Україну. Звісно, при цьому йдеться також і про безпеку інвестицій, що, на жаль, ще не відобразилося у статистиці. Але в перспективі це може стати важливою ймовірністю російський ринок, котрий поступово втрачається в Україні, замінити, приміром, ринками Близького Сходу.
-- Хоча збройний конфлікт на сході України обмежений відносно невеликими територіями, але там працювали підприємства, які давали значний відсоток українського експорту, звідти постачалося вугілля, необхідне для енергозабезпечення країни, а щорічне надходження в бюджет з цих регіонів становило 3,5 млрд. доларів. Нині через блокаду Україна позбавлена таких вливань. Експерти стверджують, що втрати становитимуть до 10 відсотків ВВП. Як це позначиться на зростанні її економіки?
-- Дані щодо 10 відсотків від ВВП я вважаю завищеними. Я сам досліджував цю тему і обмінююсь інформацією з численними економістами України, з НБУ, або з приватними банками. Наші дані, й ті, які ми одержали від наших партнерів, становили частку 1,3 -- до максимально 2 відсотків ВВП, які ще виробляються у контрольованих сепаратистами регіонах. Вони практично випадають, тож, відповідно, це зачепить і ті українські підприємства, які виробляють продукцію на територіях, контрольованих Україною, але потребують комплектуючих чи спеціальних товарів з неконтрольованих регіонів. Загалом це становитиме 1,3--2 відсотки, але якщо дивитися у майбутнє, приміром, у наступний рік чи ще через рік, то частки цих втрат буде можливо компенсувати. Якщо, приміром, той чи інший підприємець залежить від певних поставок, скажімо, сталі зі східних регіонів, то вони у середні строки переорієнтуються на інших постачальників, приміром, із Польщі чи країн Причорномор'я.
Можливо, це буде дещо дорожче і дещо складніше стосовно логістики, але з часом зазвичай підприємці знаходять інші ланцюжки постачальників. Якщо, приміром, виробники залізної руди з України перед тим постачали на певні підприємства, котрі більше не функціонують через блокаду, то вони зможуть залізну руду пропонувати на світовому ринку. Ціни на неї за останні місяці мали дуже хороший розвиток. Відтак я вважаю, що економічні наслідки цієї блокади, котра, так би мовити, дуже глибока, досить добре піддаються управлінню. Вони дещо стримують зростання -- приблизно на 1 відсоток, про що повідомив і НБУ, але це не є новою небезпекою нової економічної кризи.
-- Рівень зовнішніх запозичень України становить понад 125 відсотків від ВВП...
-- Цей показник слід дуже точно розглядати, що ми й робимо багато років поспіль. Але я не став би вбачати в цьому занадто багато проблем. Небезпека зовнішніх запозичень не так у їх збільшенні за останні роки, як у тому, що вони здійснюються у доларах чи євро, тобто в іноземній валюті. Тому ВВП України за останні роки зменшився удвічі через розрахунок у доларах. Тож і частка заборгованості до 125 відсотків значно збільшилася. Але це проблема швидше тому, що ВВП України зменшився, а не тому, що впродовж останніх років узято більше доларових кредитів.
-- Проблема зовнішніх запозичень непокоїть українське суспільство, котре вбачає у них фінансові кайданки для майбутніх поколінь. Натомість Східний комітет німецької економіки так не вважає. Будь ласка, поясніть, у чім річ?
-- Економіка України знову зростає, валюта стабілізувалася, є деяке заспокоєння ситуації. Це стосується усіх галузей -- як державного, так і приватного сектора, також банківської сфери. Багато з них, як, приміром, банки, нині зменшують свою заборгованість. У підприємницькому секторі більшість зовнішніх боргів -- в індустріальних, олігархічних групах. Приміром, коли материнське підприємство знаходиться на Кіпрі або в іншій країні, то й зобов'язання щодо підприємств, котрі перебувають всередині однієї групи. Тому не передбачається, що ці борги не виплатяться чи не будуть подовжені. Тут дещо віддзеркалюється ситуація стосовно прямих інвестицій. Якщо зважати, що Кіпр є найбільшим інвестором в Україні, то виникає питання, що це напевно не Кіпр, котрий інвестує в Україну, а це мають бути або українські підприємці, або з теренів СНД, які знову повертають гроші в країну. Тому я лише хочу застерегти: не варто занадто багато інтерпретувати в показники зовнішньої заборгованості. На мій погляд, немає причини говорити про розвал чогось. Це -- лише факт, за яким треба спостерігати...
І насамкінець. Кредити МВФ, Світового банку чи ЄС вважаються також зовнішньою заборгованістю, але вони є довгостроковими кредитами на дуже вигідних умовах. Я не вбачаю тут нічого такого, що б у певний спосіб зашкодило економіці. Це навіть, навпаки, -- добре, що Україна має доступ до таких довгострокових фінансових засобів, котрі забезпечені маленькими відсотками.
Інтерв'ю взяла Наталія ПИСАНСЬКА.
Берлін.
Голос України
