Священик Матеус Фуремальм зі Швеції дослідив, що його рід в далекому минулому був тісно пов’язаний із Київською Руссю, зокрема з княжою родиною Рюриковичів. Відтак, приймаючи доленосне рішення — піти в ченці, Матеус наважується на крок, який ніхто з його земляків за сто чи навіть за тисячу останніх років не робив. Він обирає для святої обітниці українську землю. Причому ту, яка рясно скроплена кров’ю борців за свободу. Мова про Повстанські Могили в Гурбах, що на Рівненщині. В тутешньому монастирі він приймає чернечий постриг, аби неухильно служити Богу. І звідсіля вирушає знову в Швецію, аби там на посаді декана Шведсько-Скандинавського деканату розбудовувати православ’я від імені УПЦ Київського патріархату та з благословення Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета.
З ігуменом Серафимом (так нарекли ченця на честь святого Серафима Саровського) зустрівся під час його чергового приїзду в Україну (на знімку). Цього разу приводом для відвідин українських теренів стала теж неординарна подія. Його життєвий приклад унаслідував ще один духовний побратим громадянин Швеції Вільхельмсон Карл Мікаель.
— Таким чином, — каже отець Серафим, — наш Шведсько-Скандинавський деканат зріс уже до п’яти священно-служителів, які отримали чернечий сан в Україні й священне право під егідою Київського патріархату прищеплювати віру в Бога і любов до людей. У Швеції є близько дванадцяти тисяч українців. Вони відвідують храми. Слово Боже проповідую шведською. Але стараємося дедалі більше вклинювати українську. Маємо хор, який уже співає українською. Є священик, який часто приїздить до нашого храму, аби провадити службу українською.
Євген ЦИМБАЛЮК.
Фото автора.
Млинів Рівненської області.
