Принаймні, серед громад, до складу яких увійшли лише сільські території, Рівнянська зі своїми 29 підпорядкованими селами (із населенням понад 15 тисяч осіб на загал) має вигляд... дуже потужного «ешелону». Але це — на перший погляд.

Сьогодні — стаканчики, завтра — морозиво

За своїм фінансовим потенціалом новостворена громада програє одразу багатьом іншим. Відверто кажучи, можна лише поспівчувати людям, які найближчі кілька років будуть думати здебільшого не про економічний розвиток із покроковим покращенням рівня благоустрою та комфорту, а про те, щоб закріпити існуючий статус, зберігши інфраструктуру, бюджетну сферу бодай на тому рівні, що є.

Дуже скромний для такої великої громади річний бюджет 2021-го в розмірі приблизно 90 мільйонів гривень, з яких 50 мільйонів — очікувана освітня субвенція, говорить сам за себе. Основні статті захищені, тобто, зарплата в працівників буде...

А дороги, водогін, капремонти приміщень? Наприклад, актуальний на сьогодні ремонт даху на бібліотеці? За які гроші допомагати хворим і немічним, фарбувати бордюри, садити квіти?

Знову ж таки, нові повноваження вимагають нових робочих місць, нових посад. З яких надходжень фінансуватиметься, приміром, підрозділ комунальної служби, яка сьогодні фактично «безлошадна»?

Тож поки що Рівнянська ОТГ дуже й дуже нагадує потяг, перед яким на ходу прокладають залізницю. Але питання, навіщо його в такому стані взагалі випустили з депо, напевне, дуже дратуватиме людей, які вважають, що адмінреформа — в будь-якому випадку бездоганний проект. Не думаємо, що цим теоретикам хотілося б викинути два-три роки свого життя на процес становлення того, що одразу могло б працювати добре, але... інакше. Це про те, що Рівнянську ОТГ свого часу планували скомпонувати з інших сільських рад, як варіант — Рівного та сусідньої Новоєгорівки. Логічний життєздатний альянс. Тільки от із добровільним волевиявленням не склалося. Навколишні Приют, Кропивницьке, з якими також велися перемовини, вагалися. Усе населення кутка між Новоукраїнкою та обласним центром плекало якісь амбіції і мало свої резони, всі великі села хотіли бути «столицями» або бажали собі інших «столиць».

Самі були здивовані...

— До 22 грудня 2019 року (останніх виборів до ОТГ на правах добровільності. — Авт.) ми не встигли пройти всієї юридичної процедури об’єднання, — каже нинішній керівник Рівнянської ОТГ Олександр Пєшехонов, який у ті дні був секретарем сільради. — Ми не думали, що буде так. Чесно кажучи, самі були здивовані, ознайомившись із постановою Кабміну, згідно з якою до Рівного приєднано шість сільрад: Іванівську, Семенастівську, Комишуватську, Малотимошівську, Малопомічнянську, Новоєгорівську...

Олександр Дмитрович, звичайно ж, обраний на посаду не для того, щоб скаржитися на долю. Він через кожне речення додає життєствердне: «Все буде добре!» — але на шальках терезів воно чомусь на вигляд доволі кволе поряд із повісткою денною, що її передають слова на кшталт: «Треба спочатку зорієнтуватися», «Ми ще не знаємо всієї своєї потужності», «Цей рік — рік становлення» тощо... Олександр Пєшехонов, на нашу думку, абсолютно компетентний керівник, і це відчуває кожен, поспілкувавшись із ним. Але... 40 мільйонів гривень орієнтовних власних річних надходжень від оренди землі і податку на доходи фізичних осіб, за відсутності переробної промисловості та інвестиційних проектів, «підвісять» перспективу будь-якої ОТГ і перетворять не один рік майбутнього життя людей на «період становлення».

Надійний «ресурс» — фермери і депутати

А втім. У Рівнянської громади є один дуже серйозний ресурс — землевласники (адже скоро ми перестанемо їх називати лише орендарями), кошти яких, можливо, нині акумулюються (приміром) для придбання паїв, бо влітку в Україні відкриється ринок землі. Але згодом заможні фермери (а на цій території мешкає не одна по-справжньому багата людина) можуть серйозно підтримати об’єднану «під циркуль» громаду... Так люди кажуть напівжартома — хто не виявив доброї волі в процесі адміністративної реконструкції, ті території з’єднували в останній момент у Києві за методом — куди «циркуль дістав», там і провели межу...

Швидше гроші інвесторів «ляжуть» на нові дороги і полатають діряві дахи, ніж одна бюджетна гривня сама по собі перетвориться на пачку банкнот. А поки що обрана політика — зберегти те, що є.

— Дефіциту адмінпослуг на території не буде, — гарантує Олександр Пєшехонов. — Видача довідок, приписка, виписка... Ми все організуємо, як слід. Одне робоче місце в нас уже нині підключено до формату «Соціальна громада». Юридична процедура передавання майна у власність місцевих громад також відбувається планово...

По суті, нинішнє навантаження на новий апарат влади в Рівному можна порівняти із навантаженням на управління і відділи районної адміністрації. Тільки от кадри ще добираються на ходу. Навіть приміщення для того, щоб ці кадри розсадити по кабінетах, потрібні нові. Знову ж таки — де кошти на ремонти?! На оргтехніку та техніку?!

На балансі того самого комунального підприємства числиться асенізатор, старий трактор Т-25 і вантажівка, яка нічого важчого за листя не везе. Одне слово, технічний потенціал КП, якому треба обслуговувати водогони, смітники, працювати на дорогах тощо, викликає іронічну посмішку в самого керівника. А ще ж потрібно ту техніку чимось заправляти...

Водночас Рівнянська громада сподівається на підтримку, так би мовити, ззовні. Приміром — від депутата Верховної Ради Ігоря Мурдія, який організував капремонт у ЗОШ № 2, а нині клопочеться щодо ремонту дороги від кишинівської траси в напрямку Бобринця (до речі, цією б дорогою налагодити бодай один пасажирський маршрут, бо нині перевізники не хочуть тудою їздити). Є надія в селян і на кадрове омолодження медичного персоналу в амбулаторії, де сьогодні серед трьох працюючих лікарів двоє — пенсійного віку.

Без медзакладу немає життя

— Нам би й ще один автомобіль для викликів не завадив, — щиро зізнається завідувачка амбулаторії Лариса Лисогор (на знімку крайня ліворуч), яка почала працювати в цьому закладі ще тоді, коли він був лікарнею на 100 ліжко-місць, з яких 20 — у педіатричному відділенні (приміщення якого останнім часом використовувалося місцевим фермером як... курник). — А то «Опель» наш постійно ламається. Важко, звичайно, спостерігати занепад. Наприклад, знати, що в тебе є рентген-апарат і не користуватися ним через відсутність спеціаліста. І це під час епідемії коронавірусу. Або відправляти людей на флюорографію у Новоукраїнку, маючи своє обладнання. Інша історія — зі стоматологічними послугами. В селі два фахівці, але їм ніде приймати людей. На території амбулаторії (колишньої районної лікарні) є багато вільних приміщень. Одна будівля навіть опалюється. Там би доглядати й лікувати самотніх людей похилого віку. Три роки тому в нас був відповідний стаціонар з чотирма палатами. Потім чомусь скоротили. А немічних людей у селі багато... Лікарня увесь час утискається, скорочується, але ж потреба в послугах є. Усі лікарі перевантажені. Новоукраїнка зі своєю ЦРЛ усе-таки далеко. Без попередньої допомоги людина з гострим болем, травмою туди не доїде. А особи похилого віку — ті взагалі звикли лікуватися вдома. Одне слово, є сподівання, що в новій ОТГ знайдуть фінанси і на утримання свого медзакладу...

Фото Івана КОРЗУНА.