Я поламала пальця на правій руці, його взяли у гіпс. Тож зварити рідку гарячу страву я поки що не можу. Допомогти нікому, бо зять воює, а донька з двома дітьми у Польщі. Виділила зі своєї скромної пенсії сотню гривень і пішла на борщ у найближчу до мого будинку піцерію. Попросила ще склянку води, аби запити пігулки. Офіціантці, схоже, не сподобалось такі скромні апетити, вона кілька разів голосно питала, чи ще щось замовлю. Я сказала, що у мене коштів тільки на борщ. Було принизливо, відчувала себе злиднем. Присоромили дівчину дві відвідувачки із сусіднього столика, навіть картку на знижку мені дали, за що дякую, бо для пенсіонера у наш час навіть кілька гривень на рахунку.
Рівне.
З пошти
217
217
Я ВАМ ПИШУ...

Популярне за тиждень
-
1День пожежної охорони в Україні 266
-
220 квітня — Воскресіння Христове (Великдень) 117
-
3Руслан Стефанчук: Молодіжна рада — простір для формування законодавчих ініціатив, що відображають потреби та амбіції молоді 105
-
4Всесвітній день Матері-Землі 100
-
5Розмінування в березні: фермерам повернули понад 430 га сільськогосподарських земель у використання 72