Голос пісень «Черемшина», «Два кольори», «Пісня про рушник» та «Як тебе не любити, Києве мій!».
Соковитий баритон артиста, щира і безпосередня манера виконання у поєднанні з акторським талантом полонили мільйони шанувальників оперного мистецтва і пісні.
Дмитро Гнатюк – один з найвидатніших виконавців та популяризаторів української пісні. Його гастролі в США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Франції, Англії та інших країнах дали змогу світові познайомитися з неповторною музичною культурою України.
Дмитро Гнатюк: «Я вступив у зиму свого життя. Але я прожив його змістовно, не розтрачав його на дурниці й пустощі.
Ну що ти зробиш, коли людина любить свою Батьківщину! Ти зламаєш цю любов? Ні, бо вона в людини з дитинства. Така любов підтримувала мене все життя. Якби залишився на Заході, без України не зміг би не тільки співати – не зміг би жити! Від ностальгії я б помер».
Академік академії мистецтв України, професор. Багатогранна мистецька діяльність Дмитра Гнатюка становить неповторну у своїй художній значимості сторінку музичної культури України.
Гнатюк був виконавцем понад 50 складних і великих ролей в оперних виставах, серед яких партія Султана у «Запорожці за Дунаєм», Енея в «Енеїді», Остапа в «Тарасові Бульбі», Фігаро у «Севільському цирульнику». З 1988 по 2011 рік був головним режисером Національної опери України. Саме завдяки йому на київській сцені були поставлені важливі українські опери – «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. За своє життя артист записав понад 15 платівок і шість компакт-дисків.
Дмитро Гнатюк любив свою країну. Пісню «Чом, чом, земле моя», що сповнена любові до рідного краю, він співав усе життя на різних сценах світу.
З його інтерв’ю 2014 року: «Росія мріє захопити світ. Їй все не під силу, тому хоче вдовольнити свої смаки нами. Такій величезній країні без малої України життя немислиме. А ми думали, що матимемо незалежність. Путін все робить, щоб не допустити цього. З перших днів я молився і переживав за Євромайдан».
Співак помер 29 квітня 2016 року. Його поховали з почестями на Байковому кладовищі в Києві 4 травня.
«Голос Дмитра Гнатюка став голосом душі українського народу. Своїм життя і своєю творчістю він назавжди вписав себе в історію української культури, культури, для якої він зробив надзвичайно багато», – зазначається у матеріалі Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.
У публікації використано текстові матеріали Національної опери України.
Прес-служба Апарату Верховної Ради України
