Парламент Алжиру, який є важливою інституцією в політичній системі цієї північноафриканської країни, складається з двох палат: Палати народних представників (Ал-Маджліс Аль-Шаабі) та Ради національних представників (Ал-Маджліс Аль-Умма). Він був створений як частина політичної системи, що з’явилася після здобуття
незалежності Алжиром у 1962 році.

До цього країна перебувала під французьким колоніальним правлінням, і французька колоніальна система не передбачала представницьких органів влади для алжирців. Після початку війни в 1954 році, коли алжирці розпочали боротьбу за незалежність від Франції, було сформовано органи самоврядування для координації боротьби. Одним із таких органів був Національний фронт визволення (FLN), який став основною політичною силою після здобуття незалежності.

У 1962 році Алжир проголосив себе республікою. Спочатку країна взяла за основу Конституцію, яку було прийнято на основі досвіду інших постколоніальних країн. Конституція 1963 року створила однопалатний парламент, що складався зі 120 депутатів. Перший парламент був підконтрольний Національному фронту визволення, що означало фактичний монополізм цієї сили у політичному житті країни.

Перші зміни до Конституції Алжиру було внесено в 1976 році. Була утворена двопалатна система, що включала Палату народних представників і Раду національних представників, хоча політичний ландшафт залишався під домінуванням FLN. У той час влада все ще зосереджувалася в руках президента, а парламент мав обмежену роль у прийнятті рішень.

У 1989 році, після економічної кризи і хвилі протестів, Алжир прийняв нову Конституцію, яка дозволила введення багатопартійної системи. Цей крок сприяв значному зростанню політичної конкуренції та створенню різних політичних партій. У результаті цього процесу Алжир перейшов до більш відкритої політичної системи, хоча, як і раніше, більшість у парламенті тримав FLN.

1990-ті в Алжирі відзначалися політичними та соціальними потрясіннями, зокрема громадянською війною (1991—2002), коли країна пережила серйозні потрясіння після того, як було скасовано другий тур парламентських виборів 1991 року, на яких виграв ісламістський «Фронт національного порятунку» (FIS). Це призвело до серйозних політичних заворушень і кровопролитної війни між урядом та ісламістами, внаслідок якої загинули десятки тисяч людей.

Після закінчення громадянської війни парламент почав набирати стабільності. Конституція 1996 року дала йому більше повноважень, створивши більш структуровану політичну систему, зокрема, посиливши роль Палати народних представників. Однак політична система залишалася в руках президентів і партії FLN.

Нині парламент Алжирської Народної Демократичної Республіки складається з Палати народних представників (нижня палата) і Ради національних представників (верхня палата). Згідно з Конституцією 2020 року президент має значний вплив на законодавчі ініціативи, але парламент також виконує функції законодавчої перевірки та схвалення.

Палата народних представників складається з 407 депутатів, які обираються на п’ятирічний термін через систему пропорційного представництва. Ці депутати представляють політичні партії та незалежних кандидатів. Палата народних представників бере участь у прийнятті законів, контролює уряд та може ініціювати імпічмент президента.

Рада національних представників складається зі 144 членів, 96 із них обираються народом, а решта 48 призначаються президентом. Рада національних представників виконує консультативні функції та бере участь у прийнятті важливих рішень, включаючи зміни до Конституції та закони, які стосуються національної безпеки.

Кожна з палат має низку постійних комітетів, які відіграють ключову роль у законодавчому процесі, контролі за урядом і виконанні функцій представництва.

Основна роль Палати народних представників полягає в розробці та прийнятті законів, а також в контролі над виконавчою владою. У цій палаті діють постійні комітети.

Комітет з внутрішніх справ, місцевих органів влади та планування — відповідає за розгляд законопроєктів, що стосуються внутрішніх справ, безпеки, правопорядку та адміністративного устрою країни, працює над питаннями, що стосуються планування розвитку місцевих органів влади та інфраструктури.

Комітет з міжнародних справ, національної безпеки та зовнішньої політики — займається питаннями міжнародних відносин, зокрема, стратегіями зовнішньої політики Алжиру, міжнародними договорами та угодами, а також національною безпекою, відіграє важливу роль у визначенні дипломатичних пріоритетів країни.

Комітет з фінансів та економічного планування — займається економічними та фінансовими питаннями, розглядаючи бюджет країни, податкові реформи та заходи для стимулювання економічного розвитку, відповідає за аналіз фінансової політики уряду та витрат державного бюджету.

Комітет з культури, освіти та національних традицій — займається питаннями розвитку культурних і освітніх інституцій, реформ в освітній сфері, а також збереженням культурної спадщини та національних традицій Алжиру, працює над законодавчими ініціативами, що стосуються мистецтва і культурної політики.

Комітет соціальних справ, праці та здоров’я — розглядає питання, пов’язані з соціальними програмами, реформами в сфері охорони здоров’я, зайнятості, пенсій та трудових відносин, ініціює законопроєкти щодо забезпечення соціальної допомоги та прав працівників.

Комітет з прав людини, правосуддя та юридичних питань — відповідає за розгляд законів та ініціатив, пов’язаних із захистом прав людини, юридичними питаннями, судовою реформою та питаннями правосуддя, контролює діяльність судової системи і працює над зміцненням правової держави.

Комітет із розвитку та екології — займається розглядом законів та політики, спрямованих на охорону навколишнього середовища, збереження природних ресурсів та забезпечення сталого розвитку, питаннями зміни клімату та екологічної безпеки.

Роль Ради національних представників полягає в обговоренні й затвердженні законодавчих актів, прийнятих Палатою народних представників, а також у представництві національних інтересів. Постійні комітети цієї палати зосереджені на важливих національних і регіональних питаннях.

Комітет з внутрішніх справ, безпеки працює над питаннями внутрішніх справ, правоохоронних органів, безпеки, а також адміністративних реформ і питань державного управління на місцевому рівні; Комітет з фінансів та бюджету займається аналізом фінансових та бюджетних ініціатив, запропонованих урядом, і є важливим органом для контролю за державними витратами та фінансовою політикою країни, забезпечує прийняття законів, що стосуються фінансових та економічних питань; Комітет з міжнародних відносин та співробітництва відповідає за формулювання та перегляд політики щодо міжнародних відносин, міжнародних угод та співпраці, а також контролює зовнішню політику країни; Комітет з охорони здоров’я та соціальних питань зосереджений на питаннях соціального забезпечення, охорони здоров’я, пенсійної системи та інших важливих аспектах соціальної політики, зокрема реформ у медичній сфері; Комітет з екології та природних ресурсів відповідає за формування політики в галузі охорони довкілля, природних ресурсів і сталого розвитку, займається питаннями енергетичної безпеки, збереженням водних ресурсів і боротьбою з екологічними катастрофами; Комітет з культури, освіти та науки займається питаннями, пов’язаними з культурним розвитком, освітою та науковими дослідженнями, працює над ініціативами, що сприяють розвитку системи освіти, науки та технологій у країні; Комітет з прав людини та юридичних питань зосереджений на питаннях прав людини, реформ у юридичній сфері та удосконаленні законодавства, що забезпечує захист прав громадян.

Постійні комітети є основними органами для попереднього розгляду законопроєктів. Вони вивчають тексти законопроєктів, аналізують їх вплив і готують звіти, які потім передають до обговорення на пленарних засіданнях палати. Комітети мають право запитувати звіти від уряду, міністерств та інших державних установ. Вони можуть викликати міністрів для давання показань або відповідей на запитання. Комітети консультуються з експертами, громадськими організаціями, представниками бізнесу та іншими зацікавленими сторонами, щоб урахувати різні погляди на важливі законодавчі ініціативи. Вони можуть вносити свої власні законодавчі ініціативи або пропозиції щодо змін в чинне законодавство. Комітети також займаються міжнародними справами, організовуючи співпрацю з іншими парламентами, урядами та міжнародними організаціями. Вони є важливими елементами для забезпечення ефективної роботи парламенту Алжиру та здійснення контролю над урядом і законодавчим процесом.

Політичні відносини між Україною та Алжиром мають позитивний характер і ґрунтуються на принципах взаємної поваги, суверенітету та територіальної цілісності. Дипломатичні відносини між двома державами встановлено в 1992 році. Алжир був серед тих країн, які підтримували територіальну цілісність України під час анексії Криму росією в 2014 році.

Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Алжирською Народною Демократичною Республікою створена 5 грудня 2019 року, керівник — Євгеній Брагар («СН»).

«Ал-Маджліс Аль-Шаабі» — офіційне парламентське видання Алжиру

«Aл-Маджліс Аль-Шаабі» («Палата народних представників») друкує офіційні документи, законодавчі акти, звіти та інші важливі матеріали, що стосуються діяльності парламенту Алжирської Народної Демократичної Республіки.

Його тематика — офіційні публікації ухвалених парламентом нових законів та змін до них,  включаючи обговорення та результати голосувань, детальні протоколи засідань Палати народних представників та Ради національних представників, де висвітлюються дебати та прийняті рішення, звіти, що охоплюють діяльність парламентських комітетів, виконання законів і контроль за діяльністю уряду; теми, пов’язані з політичною ситуацією в країні, змінами в законодавстві, а також важливими політичними подіями.

Виходить з певною регулярністю, хоча періодичність може варіюватися в залежності від політичних обставин і активності парламенту. Традиційно публікується щомісяця або щоквартально, зокрема під час
сесій парламенту, коли з’являється більше офіційних документів.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.