До каталогу української техніки увійшли 255 одиниць колісної техніки, які виробляються на 32 підприємствах з 14 областей України.
Голови міст і сіл Одещини ознайомились з потенціалом українського машинобудування щодо виробництва комунальної, медичної та спецтехніки, а також громадського транспорту. Об'єднати інтереси громад і промислових виробників – головна мета цієї платформи.
«Якщо за кошти українських платників податків купуватимуть вітчизняну техніку, ефект для нашої економіки буде максимальним, – розповідає заступник Голови Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
А в умовах війни це означає, що сотні тисяч сімей українських машинобудівників матимуть стабільну зарплату й залишатимуться в Україні. Не менш важливо, що до 40% ціни кожної придбаної одиниці техніки повертається у бюджети всіх рівнів і піде на фінансування потреб ЗСУ.
До представленого в Одесі каталогу «Українська техніка для громад» увійшли 255 одиниць колісної техніки, які виробляються на 32 підприємствах з 14 областей України. Фактично українська промисловість здатна задовольнити 100% потреби громад у техніці. Головне, щоб громади свої кошти спрямовували на українське. І йдеться не лише про публічні закупівлі, на які поширюється вимога локалізації, а й спільні проекти з міжнародними донорами.
За даними Одеської ОВА, потреба громад області у колісній техніці становить 114 одиниць машини швидкої медичної допомоги, шкільних автобусів – 139 одиниць, комунальної техніки - 269 одиниць, пожежних машин – 54 одиниці, соціального транспорту – 29 одиниць, громадського транспорту – 17 одиниць, дорожньої техніки – 38 одиниць. Це «золота» інформація для українських виробників. Прямо на нараді в Одеській ОВА стартувала комунікація між представниками заводів та місцевої влади щодо майбутніх контрактів.
Політика локалізації є частиною широкої політики «Зроблено в Україні», політики розвитку українських виробників. Вона має оперативну й стратегічну мету. Оперативна: забезпечити виживання й розвиток української економіки в умовах війни. Стратегічна: збільшення частки переробної промисловості у ВВП з 10% до 20%, і як наслідок подолання історичної проблеми нашої країни, яка всіх дістала – бідності».
