Воно присвячене безкровному військовому перевороту 1974 року, який поклав край авторитарному режиму Салазара—Каетану і відкрив шлях до демократії.
У Португалії з 1933 року панував авторитарний режим «Нова держава» (Estado Novo), заснований Антоніу ді Олівейро Салазаром. Ця диктатура тривала понад 40 років і характеризувалась цензурою, політичними переслідуваннями та колоніальними війнами в Африці. 25 квітня 1974 року група молодших офіцерів — Рух збройних сил (MFA) — здійснила мирний переворот у Лісабоні. Ключову роль у подіях відіграло використання радіо для передачі умовних сигналів початку операції. Основною несподіванкою стало те, що народ вийшов на вулиці на підтримку військових, а символом революції стали гвоздики, які люди вставляли у дула рушниць солдатів.
Режим було повалено без масштабного кровопролиття. У країні почався процес демократизації: відновлення політичних свобод, проведення перших вільних виборів у 1975 році.
Революція також стала поштовхом до деколонізації португальських територій в Африці: Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Ангола та Мозамбік після того, як Португалія вирішила надати їм свободу, стали незалежними державами до кінця 1975 року. Одним з найбільш трагічних аспектів цього процесу була війна за незалежність в Анголі, яка призвела до десятків тисяч смертей і великої кількості біженців. Проте ці жертви стали символом прагнення до незалежності та свободи.
Португалія стала першим авторитарним режимом в Європі, який був змінений за допомогою такого мирного протесту. Після революції Португалія вступила в Європейський Союз лише через 12 років, у 1986-му, що також змінило напрям її політики та економіки.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
