У засніженому лютому жителі Любешева побачили білі павутинки, наче привіт від «бабиного літа». Дивина та й годі! Того зимового дня в повітрі снували тонкі сріблясті ниточки, вони мерехтіли на деревах, чіплялися за одяг. «Такого не
може бути!» — скажете. Адже «бабине літо» (характерною ознакою якого є павутиння, що літає) зазвичай восени: у вересні — на початку жовтня.
Сподіваючись дослідити це явище, я пройшовся понад річкою Стохід. Адже саме з півдня кілька днів перед цим дув теплий вітер. Після надокучливих морозів ласкаво світило сонечко, було тихо і тепло. Здавалося, що надворі вже березень. На кущиках помітив тремтячі білі нитки, які вітерець розвівав на декілька метрів уздовж берега. Відомо, що їх плетуть павуки. І на мосту бачу ціле їх скупчення. А щоб переконатися, що вони здатні виробляти павутину в зимовий період, беру одного на гілочку і легенько струшую. Павук не падає, а формує волокно, опускаючись по ньому. Щоправда, робить це значно повільніше, ніж улітку.
Я вже пенсіонер, але таке незвичайне явище побачив уперше. Тому розпитую любешівських старожилів, проте ніхто подібного не пам’ятає. Моя 81-річна сусідка Ганна Юрко теж зроду не виділа такої «чудасії», щоб павутина літала по дворі серед зими.
Телефоную на місцеву метеорологічну станцію до Надії Кудлюк — такого явища метеостанція ще не фіксувала. Пояснення шукаю в учителя біології Людмили Олішкевич: «Звичайно, це аномалія. Щоб павуки плели павутину, їм необхідно вести активний спосіб життя. А як вони це можуть робити взимку?».
Тим часом у Стоході вирує вода, оголилися береги, обсипається розмерзла земля. Це значить, що з настанням відлиги почали відкачувати воду. І тут мені сяйнула думка: а чи не з’явилися павуки саме з цього каналу, з відталої землі? Адже деякі види зимують у воді, інші — у ґрунті. Потепління після затяжних морозів ці маленькі створіння, можливо, й сприйняли за весну?
У народі кажуть, що «якщо весною літає багато павутиння, літо буде гаряче». Цікаво, а якою буде подальша погода після появи «бабиного літа» взимку? Поживемо — побачимо.
Петро КРАВЧУК, автор «Книги рекордів природи».
Любешів
Волинської області.
Фото автора.
Павутиння обплутало кущ верби. «Бабине літо» висіло по віттях, як прядиво», — хочеться повторити услід за Лесею Українкою.
