Офіцери успішно завершили восьмитижневий курс підвищення кваліфікації тактичного рівня з питань військового капеланства.
У святковій атмосфері представники різних християнських конфесій благословили випускників, які пройшли спеціальну програму підготовки. За усталеною традицією, слухачі проголосили Кодекс та Молитву військових капеланів, а також вознесли молитву за Україну.
Місія військового капелана — бути поруч із воїном, підтримувати його дух. Це служіння має три рівні:
♦ Дбати про дух окремого воїна: сприяти його особистій цілісності та розкриттю людського й професійного потенціалу.
♦ Дбати про дух підрозділу: плекати цінності та традиції, що забезпечують злагоджену взаємодію та взаємну відповідальність.
♦ Дбати про дух командира: бути надійною опорою в часи випробувань і мудрою порадою для прийняття правильних рішень.
Справжній військовий капелан має бути твердим у вірі, щирим у молитві, незламною опорою для кожної душі, яка потребує духовної підтримки.
Випускників привітали священнослужителі різних конфесій. З вітальним словом перед врученням сертифікатів звернувся Вячеслав Горшков, начальник відділу з питань релігій Державної служби з етнополітики та свободи совісті. У своєму виступі він нагадав стародавнє пророцтво, що походить від пророка Міхея, повторене Ісаєю і згадане у книзі Об’явлення Івана Богослова. Це пророцтво передає бачення майбутнього миру: народи перекують мечі на лемеші, і більше не вчитимуться війні.
Вячеслав Горшков провів паралель між цим біблійним образом і сучасною Україною, згадавши, як у роки здобуття незалежності країна добровільно відмовилася від ядерного арсеналу, втілюючи надії на мир і гармонію. Але сьогодні українцям знову доводиться вчитись воювати — не для завоювань, а заради захисту своєї землі, своєї мрії та майбутнього.
«Я вірю, що нам вистачить і фізичних, і духовних сил для втілення високої мрії — побудови держави, яка стане уособленням миру, справедливості та гармонії. Такої, що втілить пророчий образ Нового Єрусалима — місця, де панує злагода між людьми, народами та віруваннями. Сподіваюся, що нам вистачить і власної стійкості, і підтримки з боку дружніх народів, щоб здійснити цю мрію. І нехай прийде день, коли ми всі зустрінемось, щоб разом, з відкритими серцями, довго і радісно святкувати нашу перемогу — перемогу людяності, віри й надії».
За матеріалами Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
Фото: Служба військового капеланства ЗСУ.