Оксана, 36-річна патрульна з Білої Церкви, стала однією з перших жінок, яка добровільно долучилася до бойового підрозділу МВС «Хижак». Сьогодні вона – аеророзвідниця, яка щоденно працює на передовій, зокрема на напрямку Торецька.

Після початку повномасштабного вторгнення Оксана прагнула стати до лав захисників, однак у 2022 році жінок до бойових підрозділів брали нечасто. Коли така можливість з’явилася — вона не вагалася ані хвилини.

«Я хотіла цього ще у 2022-му. Щойно відкрили набір – одразу пішла. Мені було все одно, що робити. Головне – воювати», – згадує Оксана.

До війни вона працювала державним службовцем, а з 2017 року – у патрульній поліції. Спершу – на лінії, згодом – у кабінеті. Але мирна служба поступилася внутрішньому поклику боротися за державу зі зброєю в руках.

У підрозділі «Хижак» Оксана пройшла повноцінне навчання на пілота безпілотника. Спочатку здавалося, що це надто складно, однак завдяки інструкторам та постійним тренуванням вона опанувала керування «Мавіком».

«Перші виїзди – страшно. Але швидко звикли. Мій перший виліт був до териконів, де скупчилась ворожа піхота. Ми підтвердили присутність – і по них відпрацювали. Результат гріє», – каже вона.

Разом із побратимами Оксана регулярно виїжджає на позиції. Команда працює по 5–6 годин, після чого змінюється. На місцях – бліндажі, підвали, повна бойова готовність.

«На позиціях нас чотири: двоє літають, двоє відпочивають. Якщо дрон втрачається – шукаємо разом. Я, буває, лазила по акаціях. Бо розумієш ціну пташки – але й завдання треба виконати», – додає Оксана.

Вона вже втратила один безпілотник – під час туману, коли видимість була нульова. Але ставлення в команді – підтримуюче: кожен розуміє ризики та складність завдань.

Командир бригади патрульної поліції «Хижак» Дмитро Мокич наголошує, що підготовка патрульних дозволяє створювати повноцінні бойові групи, які можуть не тільки вести розвідку, а й здійснювати скиди по цілях.

«Ми спеціально готуємо особовий склад так, щоб усі були взаємозамінними. У Торецьку довгий час штурмів на техніці ми не спостерігали – тут більше піхоти, яка пересувається маленькими групами, по них ми працюємо скидами», – зазначає він.

Аеророзвідниця Оксана підтверджує: різниці в роботі немає.

«Хлопці спершу дивувались – навіщо дівчина? Але ми довели, що можемо на рівних. У моїй групі – повна підтримка», – каже вона.

У бригаді  нині служать сім жінок. Дехто з них уже освоїв FPV-дрони, інші – перейшли в підрозділ бомберів. Усі – добровільно.

Жінки можуть виконувати ті самі завдання, що й чоловіки. Іноді навіть краще. Вони наполегливі, дисципліновані й уважні. Це наш бойовий ресурс, а не виняток із правил!

За матеріалами Міністерства внутрішніх справ України.