Роман Бурджанадзе з Сєвєродонецька втратив свою пасіку через окупацію. Тоді на Луганщині у нього було 250 бджолосімей, які щороку давали по десять тонн меду. Та всі п'ять років праці опинилися на непідконтрольній території.
Але Роман не здався. Вивіз родину на Дніпропетровщину і розпочав справу з нуля. Спочатку купував старі вулики, а потім придбав 100 нових. Далі на розвиток справи залучив державні кошти – грант на суму 250 тисяч гривень. І сьогодні у нього вже пів сотні бджолосімей.
Та на цьому Роман не зупинився. Орендував приміщення, закупив обладнання і, щоб не залежати від погоди й обсягів викачаного меду, заснував цех з переробки воску на вощину. Вощина – це пластинка, яка імітує бджолині стільникові осередки і поміщається у вулик, полегшуючи та прискорюючи працю бджіл.
Тепер потужність цеху – сто кілограмів на годину або до п'яти тонн на місяць готової продукції. Вощина потрібна кожному бджоляру в Україні. Але Роман мріє, щоб вона продавалася і в Європі. Тому планує заснувати ще один переробний цех. А також розширити пасіку.
За матеріалами Міністерства аграрної політики та продовольства України.